29 січня 1918 року на залізничній станції Крути відбувся один із найжорстокіших боїв в історії України.
Тривав він 5 годин. Проти 4-тисячного підрозділу Червоної Гвардії під проводом есера Михайла Муравйова виступив загін київських курсантів і козаків «Вільного козацтва», що загалом нараховував близько чотирьох сотень вояків. Не зважаючи на втрати, в бою під Крутами оборонці української державності отримали військову перемогу. Наступ ворога було зупинено і здійснено організований відступ, руйнуючи за собою колії і мости. Нападники втратили боєздатність на чотиридні. Ця затримка ворога дала змогу українській делегації укласти Брест-Литовський мирний договір.

29 СІЧНЯ - РІЧНИЦЯ БОЮ ПІД КРУТАМИ. Пам'ятай...

Оточив нас дужчий ворог,
Покосив усі квітки.
Обіцяли нам підмогу —
Не наспіли козаки...

Обіцяли нам набої...
Ах, коли б вони були,
Ми напевне їх розбили б,
Бо ми бились, як орли...

Десь захована там зброя,
Десь закопана в землі.
Ми тепер ідем шукати —
І ми знайдемо її.

Ну, а ти, як прийдеш в місто,
Моїй матері скажи:
«Син твій впав в бою, як лицар,
Горда будь, а не тужи».

А тепер прощай! Я військо
За собою поведу.
Я — отаман... Я вестиму!
Зброю перший я знайду».

Мов крило, простяг він руку,
Блиснув шаблею в руці...
Крикнув голосно і дзвінко:
«По набої, молодці!»

Наче скошені косою
В полі чистому квітки,
Як один, почувши голос,
Повставали вояки...

І пішли шукати зброї...
Спів поволі затихав...
Срібним лебедем у хмарах
Місяць груди обмивав.

Вірш: Олександр Олесь