Івана Купала – одне з найдавніших містичних свят слов’ян, в якому перемішалися як язичницькі, так і християнські вірування. Історія свята Івана Купала тісно пов’язана з літнім сонцестоянням, Іоанном Хрестителем, а також трьома природними стихіями – вогнем, водою і лікувальними травами.  З приходом християнства воно отримало назву Івана Купала. Це слов’янський варіант імені Іоанна Хрестителя, чий день народження збігається з літнім сонцестоянням.  У цю ніч, як вважалося, плодюча сила землі найбільша, а в темряві лісу в цей час розквітає вогняна квітка папороті — квітка щастя. Хто знайде цю чарівну квітку, тому відкриються всі скарби, той збере великий урожай. Але темні сили стережуть у купальську ніч вогняну квітку, намагаючись нашкодити людині та не дати зірвати її. Квітка розквітає для неї лише один раз у житті.