Вівторок, 23.04.2019,      
Вітаю Вас Гість | RSS

Носівська загальноосвітня школа І-ІІІ ст. №1

Меню сайту
Наше опитування
Оцініть мій сайт
Всього відповідей: 176
Статистика

Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0
Корисні посилання
...
 

Календар знаменних та пам'ятних дат місяця

Б Е Р Е З Е Н Ь

 

8.03 - Міжнародний день прав жінок і миру
9.03 - Народився Т. Г. Шевченко (1814-1861), український поет, художник, мислитель
10.03 - День Гімну України

13.03 - Народився А.С.Макаренко (1888-1939), український та російський педагог та письменник

21.03 - Всесвітній день поезії
24.03 - Всесвітній день боротьби з захворюванням на туберкульоз

27.03 - Міжнародний день театру
29.03 - 2
91 рік від дня народження Кирила Розумовського (1728-1803), останнього гетьмана України

30.03 - Народився Вінсент (Вінсент Віллем) Ван Гог (1853-1890), голландський живописець

8 березня –

Міжнародний жіночий день

   Міжнаро́дний жіно́чий де́нь (англ. International Women's Day) — свято жіноцтва, що відзначається 8 березня. Започатковане як пролетарське феміністське свято Міжнаро́дний де́нь жіно́к-робітни́ць. Вперше святкувався 1909 року в  США з ініціативи Соціалістичної партії Америки. Початково Міжнародний жіночий день був днем протесту  проти дискримінації жінок. Існує традиція прив'язувати виникнення Міжнародного жіночого дня до демонстрації, яку провели 8 березня 1857  року в  Нью-Йорку робітниці-текстильниці з вимогами рівної з чоловіками зарплати, поліпшення умов праці, 10-годинного робочого дня (марш порожніх каструль). Останніми роками поширилася версія, що то нібито була демонстрація повій. В останню неділю лютого 1908 року тисячі жінок знову вийшли на вулиці Нью-Йорку.  Демонстрація була приурочена до "Жіночого дня"  1857  року. Жінки вимагали виборчого права, виступили проти важких умов праці та проти праці дітей. У  1909-1910 рр. у США в останні неділі лютого відбулися марші та страйки жінок, очолені Соціалістичною партією Америки.

9 березня – 205 років від дня народження Тараса Григоровича Шевченка (1814–1861), українського письменника, художника

Тара́с Григо́рович Шевче́нко (відомий також як Кобза́р; * 25 лютого (9 березня) 1814(18140309), с. Моринці, Київська губернія, (нині Черкаська область) — † 26 лютого (10 березня) 1861, м. Санкт-Петербург) — український поет, письменник (драматург, прозаїк), художник (живописець, гравер), громадський діяч, філософ, політик, фольклорист, етнограф, історик..

Член Кирило-Мефодіївського братства. Академік Імператорської академії мистецтв (1860).

Збереглося 835 творів, що дійшли до нашого часу в оригіналах і частково в гравюрах на металі й дереві російських та граверів з інших країн, а також у копіях, що їх виконали художники ще за життя Шевченка. Уявлення про мистецьку спадщину Шевченка доповнюють відомості про понад 270 втрачених і досі не знайдених робіт. Живописні й графічні твори за часом виконання датуються 1830–1861 роками й територіально пов'язані з Росією, Україною і Казахстаном. За жанрами — це портрети, композиції на міфологічні, історичні та побутові теми, архітектурні пейзажі й краєвиди. Виконано їх у техніці олійного письма на полотні, а також аквареллю, сепією, тушшю, свинцевим олівцем та в техніці офорта на окремих аркушах білого, кольорового та тонованого паперу різних розмірів, а також у п'ятьох альбомах. Значну частину мистецької спадщини Шевченка становлять завершені роботи, але не менш цінними для розуміння творчого шляху й розкриття творчого методу художника є й його численні ескізи, етюди, начерки та навчальні студії. З усіх творів лише незначна частина має авторські підписи, написи і ще менша — авторські дати.

10 березня –

День гімну України     

Державний гімн Україниодин з головних державних символів України поряд з прапором і гербом. Державним гі́мном є перший куплет та приспів пісні «Ще не вмерла України і Слава, і Воля», слова Павла Чубинського, музика Михайла Вербицького. Офіційно його «Музичну редакцію» ухвалила Верховна рада України 15 січня 1992 року; слова гімну затверджено «законом про Гімн України» 6 березня 2003 року.

 

 

 

 

 

13 березня - 131 рік від дня народження Антона Семеновича Макаренка (1888–1939), українського та російського педагога, письменника

Анто́н Семе́нович Макаре́нко (*1 (13) березня 1888, Білопілля, Харківська губернія — †1 квітня 1939, Голіцино) — український радянський педагог і письменник, один із засновників системи дитячо-підліткового виховання. Здійснив у педагогічній практиці дослід, який не має прикладів, масового перевиховання дітей-правопорушників в трудовій колонії ім. М. Горького (1920–1928, під Полтавою, з 1926 в Куряжі поблизу Харкова) і дитячій комуні ім. Ф. Е. Дзержинського (1927-35, в передмісті Харкова). Розробляв теорію і методику виховання в колективі, теорію сімейного виховання.

Антон Семенович Макаренко — один із найвідоміших педагогів, який збагатив світову педагогіку, вніс великий доробок у теорію виховання. У своїй педагогічній роботі А. С. Макаренко виходив з такого положення: «Відповідальність перед дітьми — це відповідальність перед історією; сьогоднішні діти — це завтрашня історія, завтрашнє майбутнє людства, нашої великої справи». А. С. Макаренко створив два взірцевих педагогічних заклади — колонію Горького («Педагогічна поема»), комуну ім. Дзержинського («Прапори на баштах», «Марш 30-го року»). Тисячі правопорушників, дітей без нагляду не тільки підняв «з дна» життя, але й повернув до життя, виховав їх передовими громадянами нашої Вітчизни.

21 березня - Всесвітній день поезії

Поезія, як зазначено в ухвалі ЮНЕСКО, може стати відповіддю на найгостріші та найглибші духовні запити сучасної людини, але для цього необхідно привернути до неї якнайширшу громадську увагу. Крім того, Всесвітній день поезії повинен дати можливість ширше заявити про себе малим видавництвам, чиїми зусиллями, в основному, доходить до читачів творчість сучасних поетів, літературним клубам, які відроджують споконвічну традицію живого звучання поетичного слова. Цей день, вважає ЮНЕСКО, повинен сприяти створенню в засобах масової інформації позитивного образу поезії як справжнього сучасного мистецтва, відкритого людям.

Генеральний директор ЮНЕСКО Коїтіро Мацуура, звертаючись у березні 2003 року до міжнародної громадськості з нагоди Всесвітнього дня поезії, зазначив:

«Поезія — це найважливіше культурне явище, всеосяжна мова, що передає внутрішнє прагнення людини жити разом з іншими і тим самим необхідна для зближення народів. Будучи відображенням і дзеркалом суспільства, поезія — головний засіб самостверждення і дієвий важіль творчості, прогресу та всезагального розвитку.»

Отже, поезія допомогає нам жити разом. Вона необхідна для встановлення діалогу між культурами та для гармонійної взаємодії між різними суспільствами. Заохочення поетичної творчості, її поширення та перекладу — це ще один із чинників сприяння культурному різноманіттю, життєво важливе джерело натхнення, відроджуване живою єдністю поета в багатогранних проявах його творчості».

Генеральний директор ЮНЕСКО закликав усі держави-члени, громадські організації та асоціації у Всесвітній день поезії віддати належне поезії та задуматися про ту фундаментальну роль, яку вона грає в діалозі між культурами — в діалозі, який є гарантом миру.

24 березня - Всесві́тній день боротьби́ про́ти туберкульо́зу  

24 березня за рішенням Всесвітньої організації охорони здоров'я (ВООЗ) по всьому світу відзначають День боротьби з туберкульозом.

Історія цієї пам'ятної дати бере початок у 1993 році, коли рішенням Всесвітньої організації охорони здоров'я туберкульоз був визнаний глобальною надзвичайною ситуацією, а день відкриття німецьким лікарем і бактеріологом Робертом Кохом збудника туберкульозу (24 березня 1882 року) проголошений Всесвітнім днем боротьби з туберкульозом.

В Україні епідемію туберкульозу оголошено з 1995 року. Захворюваність на туберкульоз та смертність від нього в нашій країні у 8-10 разів перевищують відповідні показники більшості держав Європейського союзу й залишаються на рівні, що визначає його як епідемію. За роки епідемії показник захворюваності на туберкульоз збільшився в 1,7 рази, смертності – в 1,5 рази. Кількість хворих на туберкульоз складає близько 1,4 % населення України. Туберкульоз - це медико-соціальна та політична проблема, тому для її вирішення необхідно консолідувати зусилля усіх сил нашого суспільства. 

Метою Всесвітнього дня є поінформовати про глобальну епідемію туберкульозу якомога більше людей і дати усім зрозуміти, що чинити опір цій хворобі можливо і потрібно.

Щороку в світі реєструють близько 370 тис хворих на туберкульоз, майже 80% з яких припадає на країни Східної та Центрально-Східної Європи. Кожні 4 секунди жителі Землі захворюють на туберкульоз, а кожні 10 секунд від цієї хвороби помирає одна людина. Щороку туберкульоз забирає життя в 2 млн людей.

27 березня – Міжнародний день театру

Міжнародний день театру відзначається щорічно 27 березня з 1962 року. Він був заснований у Відні на IX конгресі Міжнародного інституту театру (МІТ) при ЮНЕСКО. Діяльність МІТ, згідно з його статутом, має бути направлена на «зміцнення миру і дружби між народами, на розширення творчої співпраці всіх діячів світу».

 

Згадка про перший театральний досвід датується 2500 роком до нашої ери. Перша театральна гра відбулася в Єгипті. У давній Греції театр став формуватися як мистецтво, встановлювалися чіткі визначення трагедії і комедії, а також інших театральних форм. В Україні театральне мистецтво бере початок з глибокої давнини, коли воно проявлялося в народних іграх, танцях, піснях і обрядах.

 

Театр завжди мав виключно важливе етичне і художнє значення, сприяв формуванню естетичного смаку, розширенню кругозору. Чи слухаємо ми оперу, чи насолоджуємося майстерністю і грацією артистів балету або з душевним трепетом стежимо за грою драматичних акторів, – ми завжди відчуваємо особливу атмосферу свята.

 

Слово «театр» походить від грецького «theatron» — місце для видовищ, видовище. Театр — це рід мистецтва, а також будівля, призначена для представлення драматичних творів перед публікою.

 

Театр як будівля, призначена для представлення драматичних творів традиційно містить у собі сцену — майданчик, де відбувається дія, — і глядацьку залу. Сцена, спроектована під максимальне використання декорацій, звичайно обрамлена порталом. У протилежному боці — гола сцена, що видається в залу, оточена місцями для глядачів із трьох чи навіть чотирьох боків. Утім, драматичні вистави можуть відбуватися й без подібної споруди. Витоки сучасного театру як мистецтва можна знайти ще в давніх мисливських і сільськогосподарських забавах, а також у масових народних обрядах.

29 березня – 291 рік від дня народження Кирила Розумовського (1728(17280329) 1803) – українського військового, політичного і державного діяча

Кирило Григорович Розумовський (18 (29) березня 1728(17280329) — 9 (21) січня 1803) — український військовий, політичний і державний діяч. Останній гетьман Війська Запорозького, голова козацької держави на Лівобережній Україні (17501764). Представник козацького роду Розумовських. Граф Російської імперії, генерал-фельдмаршал.

Кирило Розумовський народився 18 березня 1728 року в Гетьманщині, в селі Лемеші Козелецької сотні Київського полку. За допомогою брата Олексія був викликаний з рідного села Лемеші до Санкт-Петербургу, звідки посланий був, під опікою адьюнкта Академії Наук Г. Теплова, на навчання за кордон (Німеччина, Франція, Італія), де перебував у 1743–1745 рр. Повернувшися до Петербургу, 1745 р. був призначений президентом Російської Академії Наук (1746).[1] 1746 року одружився з родичкою цариці Єлизавети I, Катериною Наришкіною.

1744 року Імператриця Єлизавета Петрівна під час відвідувань Києва обрала місце, де згодом буде збудовано Маріїнський палац за проектом Б.Растреллі саме для графа Розумовського.

5(16).V.1747, на домагання української старшини, підтриманої Олексієм Розумовським, Імператриця Єлизавета Петрівна іменним указом «Про Буття в Малоросії гетьманові за колишніми норовами і звичаями» відновила гетьманат. Кирила Розумовського обрали гетьманом на раді в Глухові (лютий 1750 р.). Однак самого Кирила на церемонії не було, він не захотів їхати із столиці в провінцію. Лише в 1751 р., за суворим наказом імператриці Єлизавети, гетьман поїхав у Глухів.

30 березня – 166 років від дня народження Вінсента (Вінсента Віллема) Ван Гога (1853–1890), голландського живописця

     Вінсент Віллем Ван Гог (нід. Vincent Willem van Gogh; 30 березня 1853, Грот-Зюндерт, близько Бреди, Нідерланди - 29 липня 1890, Овер-сюр-Уаз, Франція) - всесвітньо відомий нідерландський художник-постімпрессіоніст. Вінсент Ван Гог народився 30 березня 1853 в селі Грот - Зюндерт ( нід. Groot Zundert ) в провінції Північний Брабант на півдні Нідерландів, недалеко від бельгійського кордону. Батьком Вінсента був Теодор Ван Гог (народився 08.02.1822 ), протестантський пастор, а матір'ю - Анна Корнелія Карбентус.

  Після першої виставки картин в кінці 1880 -х років популярність Ван Гога постійно росла серед колег , мистецтвознавців , дилерів та колекціонері. Після його смерті меморіальні виставки були організовані в Брюсселі, Парижі, Гаазі і Антверпені. На початку XX століття відбулися ретроспективи в Парижі ( 1901 і 1905 ) та Амстердамі (1905) і значущі групові виставки в Кельні (1912) , Нью -Йорку (1913) та Берліні (1914). До середини XX століття Вінсент Ван Гог розглядається як один з найбільших і найбільш впізнаваних художників в історії. Поряд з творіннями Пабло Пікассо роботи Ван Гога є одними з перших в списку найдорожчих картин , коли-небудь проданих у світі , згідно з оцінками з аукціонів і приватних продажів. У число проданих за більш ніж 100 мільйонів доларів ( в еквіваленті 2011 року) входять: «Портрет доктора Гаше » , «Портрет листоноші Жозефа рулена » і «Іриси». Картина «Пшеничне поле з кипарисами » була продана в 1993 році за 57 млн ​​доларів , неймовірно високу ціну в той час , а його « Автопортрет з відрізаним вухом і трубкою » був проданий в приватному порядку в кінці 1990 -х років. За оцінками ціна продажу склала 80-90 мільйонів доларів.

Вхід на сайт
Пошук
Шановні гості!
Фоторепортаж
Календар
«  Квітень 2019  »
ПнВтСрЧтПтСбНд
1234567
891011121314
15161718192021
22232425262728
2930
Друк сторінки

Поділитись

Copyright MyCorp © 2019